Сьогодні я вперше публікую свій вірш у всесвітній мережі!
Поза селом, де трави в полі
Гойдають тишу в ясний день
Зростала вишня серед волі,
Серед краси, серед пісень.
Одного разу ранком тихим
Весь чорний, наче з-під землі,
Усівся ворон, ніби лихо,
На білому вишневому вбранні.
І закричав, крильми загупав,
Сум темний, мабуть, зазивав,
Тривожними думками він окутав,
Неспокій в серденько тендітне він поклав.
Зачувши крик той полохливий
До вишні соловейко прилетів
І піснею дзвінкою, ніби хвилею,
Зігнав він ворона і вишеньку зцілив.
мне понравилось твоё творение.
ВідповістиВидалитиЯк це не дивно звучить, але найчастіше надхнення до написання віршів приходить до мене тоді, коли я їду на роботу у маршрутці :)
ВідповістиВидалитиГарно, Сашко.Вірш і кохання йдуть завжди поруч(Г.В.).
ВідповістиВидалити